«Одномоментно держава не стає ні могутньою, ні надбагатою» – регіонал Лук’янов

Роман Скрипін: Сьогодні дійова особа програми – представник Партії регіонів, член бюджетного комітету парламенту Владислав Лук’янов.

Біографічна довідка

Владислав Лук’янов народився 21 лютого 1964 року в місті Костянтинівка Донецької області.

Вищу освіту здобував у Одеському інституті інженерів морського флоту за фахом «інженер із управління морським транспортом». А також у Національній академії внутрішніх справ України. Трудову діяльність Владислав Лук’янов розпочав організатором навантаження-розвантаження вантажів у морському торговому порту міста Владивостока в Росії.

Потім повернувся у Донецьку область і зайнявся підприємницькою діяльністю. Певний час був керівником управління інвестицій акціонерного товариства «Керамет». А потім заснував інвестиційну кампанію «Фінфорт», яка стала початком розвитку інвестиційної групи «Фінфорт», що об’єднує сьогодні десятки українських підприємств.

Владислав Лук’янов – депутат Донецької обласної ради двох скликань. Протягом 4-го скликання – голова постійної комісії з питань соціальної політики Донецької обласної ради.

Під час V скликання Верховної Ради був обраний народним депутатом від Партії регіонів та призначений заступником голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

У 2007 році на дострокових парламентських виборах знову став народним депутатом від Партії регіонів. Спочатку був заступником голови парламентського Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. А нині є першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

Роман Скрипін: До студії наш герой приніс проект Державного бюджету – це така змістовна книжка на вивчення якої навіть не знаю, скільки треба витратити часу. Може за дві доби її можна прочитати.

Пане Лук’янов, що у нас із бюджетом на наступний рік? Що тут нового? Бо бюджет щороку обговорюють, що от буде такий бюджет. Але ми знаємо, що цей бюджет буде дефіцитний.

Владислав Лук’янов: Бюджет-2011 вимальовується значно кращий, ніж бюджет поточного року.

– Так поточного року бюджет був ухвалений вже в пожежному порядку.

– Безумовно, минула команда не підготувала бюджету.

– Як завжди, у нас минула команда у всьому винна

– Доводилось виправляти ситуацію. І нова команда, як і обіцяла, за місяць з невеликим зробила бюджет, внесла його до Верховної Ради, він був ухвалений.

– Потім та ж поточна команда його різала.

– Безумовно, ми пішли на такий непопулярний захід як секвестрування – зменшення дохідної та видаткової частини бюджету. Зараз у суспільстві, коли починається розмова про заходи уряду, то непопулярні заходи стають найпопулярнішою темою для розмови.

– Які в нас були непопулярні заходи? Ви маєте на увазі Податковий кодекс?

– Було ухвалено досить багато документів. Перше, це було розроблене і прийняте нове законодавство про новий Бюджетний кодекс. Після того розпочалась робота і був розглянутий і прийнятий новий Податковий кодекс. Зараз ми розглядаємо зміни щодо адміністративної реформи. У нас є ціла програма, крок за кроком, step by step.

Якщо ми зараз розмовляємо про бюджет, я б порівняв два бюджети – минулого року і цього року, і основні показники. Якщо ми бачимо, що у 2010 році закладалась інфляція 13,1%, то за розрахунками Міністерства економіки, ми отримаємо прогнозний рівень інфляції на 2011 рік – менше дев’яти відсотків – 8,9%.

– А поточного року – 13,1%. Я тут підглядаю у ваші документи.

– Це розрахункова цифра, але за результатами поточного року, думаю, інфляція може вкластися в 10%.

– Тобто ви вважаєте, що 2011 ліпший. Він не за багатьма показниками ліпший насправді.

– Дуже важливим показником є дефіцит бюджету. Якщо в цьому році дефіцит був на рівні 5% (затверджений був на рівні 5%), за результатами виконання бюджету очікується 4,8 – 4,9%. Тобто це на межі.

– Дефіцит – це ті гроші, яких немає.

– Це об’єм запозичень. Якщо державі не вистачає грошей для того, щоб виконати свої зобов’язання.

– Де брати ці запозичення? Це значить, що ми не сплатимо податків на 279 мільярдів гривень. Це дефіцит бюджету, який закладений у вас у 2011 році.

– Ні, це доходна частина.

– Як ні? Ось у документах написано, що це дефіцит.

– Ні. Те, що тут надруковано, не завжди відповідає реальним справам.

– Скажіть, який у нас буде дефіцит бюджету 2011 року, але не у відсотках, а у мільярдах гривень.

– Десь на рівні 40 мільярдів. Якщо бути точним, 38 мільярдів 800 мільйонів гривень.

– Це дірочка у бюджеті?

– Це плановий дефіцит на рівні 3% ВВП закладається у цей бюджет. У цьому році розрахунковий дефіцит був на рівні 5%, це сума була 54 мільярди гривень.

– Ці гроші десь треба ж брати. Правильно?

– Безумовно, держава покриває бюджетний дефіцит за рахунок запозичень.

– У кого? У МВФ?

– Не тільки. Частина запозичень відбувається на внутрішньому ринку. Частина – на зовнішньому ринку.

– Будь-яку позику треба повертати.

– Безумовно. Якщо б ми подивились на обслуговування державного боргу, як він склався, то в мене є з собою дуже цікавий графік, цікава інформація.

– Знову попередня команда?

– Ні. Ми бачимо, що в 2007 році бюджетний дефіцит складав досить малу суму. І державний борг був на рівні 10,5 мільярдів.

У 2008 році – 33 мільярди.

2009 – 121 мільярд.

2010 рік – пік навантаження, це поточний рік – 131 мільярд. Це дуже важкі цифри. На жаль, помилка 2007-2008 року – це той час, коли держава мала наднадходження податків, надвисокий рівень економічного зростання, економічної активності. Ми мали реально профіцитний бюджет. Ми мали надходжень більше того, що лишалось.

У 2007 році понад 5 мільярдів доларів залишалось на казначейських рахунках, коли уряд Януковича передавав повноваження уряду Тимошенко. Ми мали профіцит, мали вільні кошти. Але на жаль, першу частину 2008 року не було використано. У IV кварталі, коли почалась масштабна світова криза, то ситуація складалась вже не на користь української економіки, не на користь урядової команди.

3% відсотки – це дуже пристойний дефіцит. Таким дефіцитом можна пишатись.

– Ліпше б у нас був бездефіцитний бюджет. Або навіть профіцитний.

– Профіцитний бюджет не є позитивом для економістів. Повірте. Невеликий профіцит у 1,5 – 3% – це нормальна цифра, що закладається у кожній країні. Якщо ви маєте профіцитний бюджет, ви не використовуєте тих можливостей, які вам надає економіка і фінансова система держави. Тобто ви не доплачуєте заробітні плати, пенсії.

– Так у нас є цілі галузі, які не те, що потерпають, які вічно говорять про те, що вони недофінансовані хронічно, як хвороба хронічна.

– Грошей надто не буває ніколи.

– Якби у нас рівень освіти, охорони здоров’я, армія утримувались належним чином, то ми напевне і не говорили б про бюджет. Але насправді це ті галузі, які у нас хронічно кульгають протягом багатьох років.

– А при чому тут армія?

– Тому що вона з бюджету фінансується.

– Все фінансується з бюджету. Краще гроші вкладати в освіту та охорону здоров’я, і соціальний захист.

– А на третьому місці, як не крути, це безпека. Це армія. Армія у нас недофінансовується. У нас освіта недофінансована.

– Безумовно, маємо піклуватись про армію, про власну безпеку. Бо є прислів’я, хто не має своєї армії, той сплачує іншій армії.

– Ми говоримо про хронічно недофінансовані галузі. І є у нас ще одна штука, яка хронічно вимагає грошей, – це пенсіонери, яких треба утримувати. І в цьому випадку ліпше, щоб у нас був профіцит. Щоб бюджет був достатній, щоб ми могли фінансувати і освіту, і армію, і охорону здоров´я, і утримувати пенсіонерів.

Були часи, коли в Україні був бездефіцитний бюджет? Це треба пригадати років 10-13 тому.

– Якщо ми візьмемо бюджет 13 років тому, тобто 97-98 років – це були найжахливіші часи.

– Ні, тоді якраз у нас був бездефіцитний бюджет.

– Та ні. Я ж знаю.

– Тоді виправте мене, коли в Україні був бездефіцитний бюджет?

– З часів розвалу Радянського Союзу спочатку ми не могли навіть створити систему збору податків, і мали глибоку інфляцію, ходили з кошиками купоно-карбованців.

Після того було в нас багато різних радників, але нормального бюджету… Ну, був період у 2001-2004 роки, коли був більш-менш пристойний бюджет. Нормальна ситуація, з точки зору бюджетного планування, у 2007-2008 роках. Але на жаль, можливості 2008 року були втрачені.

– А далі? Наступний бюджет – 2011 року – не передбачає збільшення фінансування освіти та охорони здоров’я?

– Передбачає.

– Більше буде? В яких обсягах?

– Охорона здоров’я збільшується на мільярд.

– Лише?